Марихуана MAZAR Новороссийск МАРИХУАНА планчик

Йоу, наркоманы и наркоманки! Вот и я расскажу вам свою историю, как я купила шишки марихуаны и уволилась с тупой работы. Давайте копнем глубже в этот красочный рассказ!

Так вот дело было вчера, когда я отправилась в поисках наркотической закладки, чтобы хоть немного разбавить свою суетологическую жизнь. Долго я блуждала по улицам, но в конце концов мои поиски увенчались успехом. Нашелся надежный драпщик, который согласился продать мне пару граммов драпа на всеобщее кумарение.

Сразу после покупки я не смог удержаться от желания посмарить эту прелесть прямо на месте. Устроился в укромном месте и начал курить с таким наслаждением, что даже героиновые мусора, бродящие по улицам, от моего тяночего запашка оторваться не могли.

Кайф проходил на ура, а я просто парилась в своем собственном мирке. Но внезапно, когда я уже начала терять счет времени, на горизонте появились лица с контрольками. Меня охватило паническое настроение, ведь я не хотела попасть в лапы этой пакости.

Решила убежать, но в таком состоянии это показалось нереальным. Подлетели куда-то с блокнотами, а я просто пряталась за углом, думая о том, как же быть. В итоге, они прошли мимо, а я сошла с ума от радости.

Но приятное окончание этой истории меня еще ждало! Возвращаясь с работы на следующий день, меня обратила девушка, к которой я обратила внимание вечером на закладки. Возникло ощущение, будто это судьба сама свела нас вместе. Мы начали разговор, оказалось, что она тоже не против тянуть марихуану.

Раскрыла свою новую знакомую секретом и предложила общий кайф. Она согласилась, и мы отправились прямиком в мой уютный дом, чтобы устроить настоящую наркопати. Нашла свои шишки, прикурила и мы стали вдыхать кумарь по полной.

Часы пролетели незаметно в облаке дыма и смеха. Мы обсуждали все на свете, от политики до самых банальных проблем жизни. Это был настоящий рай для настоящих наркоманов.

Так что, друзья, если у вас есть возможность, не забывайте кумарить изо всех сил! Это такое потрясающее чувство, которое позволяет забыть о всех заботах и проблемах и просто наслаждаться жизнью. И не бойтесь, если вдруг вам попадется на пути полиция - просто спрячьте свои шишки и улыбнитесь им в ответ, ведь они не могут понять нашего наркоманского счастья!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...